Законодавством не передбачено обмежень щодо відступлення права вимоги юридичними особами – платниками єдиного податку за умови дотримання інших вимог щодо перебування на спрощеній системі.
Відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в особі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавством не передбачено обмежень щодо відступлення права вимоги платниками єдиного податку.
Але, якщо платник єдиного податку укладає договір відступлення права вимоги такі юридичні особи повинні:
- дотримуватися обмежень щодо видів діяльності, які визначені п. 291.5 ПКУ та не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
- здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), у відповідності до п. 291.6 ПКУ;
- не перевищувати обсяг доходу платника єдиного податку, який визначено пп. 3 п. 291.4 ПКУ.
Якщо відбулося порушення цих вимог, то платники єдиного податку повинні застосовувати подвійну ставку єдиного податку та відповідно, перейти на сплату інших податків і зборів.
