044 239 - 11 - 68
096 035 - 22 - 77
Складання шлюбних договорів

Складання шлюбних договорів

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім’ї та родичі, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам Сімейного кодексу України, інших законів та моральним засадам суспільства.

Жінка і чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Окремим розділом Сімейного кодексу України врегульовано інститут шлюбного договору.

Так, ст. 92 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

При цьому, шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Форма шлюбного договору:

  • укладається у письмовій формі;
  • нотаріально посвідчується.

Початок дії шлюбного договору:

  • якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу;
  • якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Термін дії шлюбного договору:

  • в шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків;
  • в шлюбному договорі може бути встановлена ​​чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

  • зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
  • особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
  • волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
  • правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
  • правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
  • правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
надішліть заявку і ми безкоштовно відповімо на ваші запитання
ajax_loader

написати нам

Замовити дзвінок

Дякуємо за Ваш запит!
Ми зв'яжемося з Вами найближчим часом!